Леди Винтер Осінь
Очі чарують, примружені сумом,
Осінь - це вічна константа душі.
Душу рятує, обнесену муром
І надихає на пошук межі...
Хай сивий вітер розтріпує коси,
Гонить по венам стривожену кров.
Я пам`ятаю ті вранішні роси,
Що повертають у спогади знов.
Гоміном листя вкрай зачарована,
Я диригую літом в собі.
Богом мені осінь з вище дарована,
Щоб зрозуміти смак миті в житті.
09.11.2011 01:25 Каранда Галина => © |
 і ця фраза, і зміст вірша, та й ритм теж)))) |
09.11.2011 01:22 © ... |
Що саме? |
30.10.2011 21:34 Каранда Галина => © |
мабуть, так... сподобалось. |
30.10.2011 20:01 © ... |
Хи)...соромно) |
30.10.2011 19:32 Тарас Іванів |
 Ех, леді, леді, так гарно, але ж диригую, а не дере...Звиняйте |
30.10.2011 19:15 Оля Стасюк |
 Чарівно. |
30.10.2011 17:26 © ... |
Дякую,приемно) |
30.10.2011 17:11 Людмила Серегина |
 Ваша поэзия так же красива, как и проза. |