Пересторога
з рубрики / циклу «ПАТРІОТИЧНЕ»
Тим великим шляхом люд усякий минав,
I нiхто не пiзнав дiаманта того,
Йшло багато людей i топтали його...
В. Самiйленко
Хай коштовність же цю часу плин не торкне!
Вічна Слава Творцю до небес хай сягне!
Благодатен порив, Божий дар, думи злет,
Не для себе творив незабутнiй поет.
Написав "Заповiт" вiн нащадкам своїм.
Вже пройшло стiльки лiт… Що про це розповiм?
Он нащадок іде, Слави Предкiв гарант!
Як надійно блюде дорогий дiамант?
Молдаванин? Чи фiн? Ні, як кажуть, хохол!
Нове брязкальце вiн у сусiдiв "нашол".
Чи позичив, чи взяв, ланцюжок прикупив,
Цяцьку ту нанизав і на шию вчепив.
Всiм хвалився ходив, головою хитав,
Дiамант же впустив, у багно затоптав.
Довго світ милував у сусiдськiй красi,
Поки й сам розiбрав, що глузують усi.
Час пропажу знайти! Схаменувся – шука,
Та баласт не стягти – цепом шию стиска.
Важко кровне своє знов назад повернуть!
Вiдкiля ж то "сiє"? Із багнюки, мабУть..
