Провалля Гріха
Пересторога
Стікає криком нице
доброчестя,
Добро для нього —
горе і нещастя,
Розп`яття плаче
сміхом розіп`ятим,
Його давно спотворила
облуда,
А радість утішається
бідою,
Загрузлою в судомах
злої волі...
Нечиста сила кривдить
жителів землі,
Душа яких,
лиш слід блідий,
Наслідує
гріховність збочених людей,
Де кожний —
сам собі ізгой.
Бо тільки люди можуть бути
покидьками
лиха,
Самі для себе
споруджають
плаху.