Завтра
А завтра вже нове знов буде завтра.
І клешоногі дні підуть у ряд,
Між них не видно ні достоїнств, а ні вад,
Можливо, що й уваги це не варто.
Та завтра ж буде знову нове завтра.
Думки посипляться між листям і людьми.
Між гомоном, шершавим безголоссям,
Розкине осінь знов своє руде волосся,
Не посивіле ще від дотику зими,
А завтра буде завтра, й будем ми.
Затупотять і душі між людьми,
Когось покличуть, а когось полишуть,
І в книгу імена на небі впишуть,
На вік, не до прийдешньої зими,
І знову завтра буде і нові вже ми.
