10.11.2011 23:42
-
538
    
  1 | 1  
 © Тая

Розлучена

- Розлучена, розлучена, розлучена, - говорили їй у слід. 

- І чого їй тільки не вистачало? Чоловік вже ж такий добрячий був? 

- Та від жиру біситься, певно! Бо ж і будинок, і машина, і робота хороша… а туди ж, - шипіли злі язики. 

По вулиці йшла з гордо піднятою головою вродлива жінка. Гарна, статна, з обличчя, хоч воду пий, але вже… розлучена. Вже не така, як усі, вже ніби з тавром, вже інша. Заміжні жінки, переглядаючись між собою, так і хотіли знайти якийсь ганч, щоб очорнити її ще більше. Боялися за своїх чоловіків, бо ж їхні голови всі поверталися услід цій жінці.  

А їй було байдуже, їй було все одно. Саме зараз вона відчула себе іншою: вільною та незалежною від суспільства. Вона просто хотіла бути щасливою… Так, стільки років у шлюбі! Хто зможе пояснити її вчинок, хто зможе його виправдати? Ніхто! А чи треба? Це її життя, і воно у неї одне. І чи варта та золота клітка, яку вона кинула, цієї миті щастя? Лише вона знає відповідь. Не засуджуйте її. Це життя… 

- Розлучена, розлучена, розлучена, - говорили їй у слід. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.07.2012 17:27  Каранда Галина 

 11.11.2011 12:36  Тетяна Чорновіл => Єва Психея 

Людський осуд... Буває жорстоким... Знаю не теоретично!