АЛКАШИХА
з рубрики / циклу «ЗГУБНІ ЗВИЧКИ»
Несвіжа синява одутла
Обличчям спитим між журбою
Іду туди, де мрія утла,
Людьми зневажена й собою
Пляшки збирати – обмаль часу,
Подайте, люди, хто, що може!
В нутро – стопарик влити зразу,
Та й то не сильно допоможе!
Пивка б, а тоді знов водяри,
Щоб попливло перед очима,
Щоб занесло десь аж за хмари
Тягар болючий за плечима!
Бо помилок нестерпну ношу
Із дня у день в собі лелію.
Не треба докорів! Я прОшу!
Й сама себе не пожалію!!!
Колись давно красиву, горду
Не можу в дзеркалі узнати.
Робота? Ха! Поглянь на морду!!!
І в двірники не хочуть брати!
Бо бачать зразу – алкашиха!
Бо знають – все одно зірвуся!
У міх не додавайте лиха!
На пляшку дайте – хоч нап‘юся!
В угарі поміж п‘яних бійок
Побуду ще півдня щаслива.
Що? Шкода й п‘ятдесят копійок?!!
Ой… Доленько моя, зрадлива…