18.11.2011 00:24
-
241
    
  - | 2  
 © Світло З Небес

Одна

Одна завжди йде по життю, 

Не знаючи ціну свою, 

Йде не озираючись назад, 

Перед нею бридкий ад, 


Одна у ньому догорає, 

Нікого більше не чекає, 

Завжди в пекельному вогні, 

І біль зжимає в кулаці, 


Одна як місяць в небесах, 

Як чорний однокрилий птах, 

Живе примарою у світі дзеркал, 

У відображенні стоїть шакал, 


Одинокий вовк, що виє глухо, 

У моєму горлі стає сухо, 

У моїх очах стоїть ця картина, 

Побачити себе - ось в чому сила! 


Розради, підтримки нікому дати, 

Ні до кого про допомогу кричати, 

У дзеркалі свого злиття, 

Побачила своє власне життя, 


У осколках робитого скла, 

Тепер нічого не побачу я, 

Розбила все, своїми руками, 

Дзеркала усі пропали, 


Опустилась вниз на землю, 

Скільки зможу стільки терплю, 

Одна весь час, холодна і байдужа, 

Іду по темній безлюдній окрузі, 


Світло місяця заступили хмари, 

Передімною постали сірі примари, 

Темряви в них мені не позичати, 

Я уособлення цієї болі, мені їх вбивати... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!