Одна
Одна завжди йде по життю,
Не знаючи ціну свою,
Йде не озираючись назад,
Перед нею бридкий ад,
Одна у ньому догорає,
Нікого більше не чекає,
Завжди в пекельному вогні,
І біль зжимає в кулаці,
Одна як місяць в небесах,
Як чорний однокрилий птах,
Живе примарою у світі дзеркал,
У відображенні стоїть шакал,
Одинокий вовк, що виє глухо,
У моєму горлі стає сухо,
У моїх очах стоїть ця картина,
Побачити себе - ось в чому сила!
Розради, підтримки нікому дати,
Ні до кого про допомогу кричати,
У дзеркалі свого злиття,
Побачила своє власне життя,
У осколках робитого скла,
Тепер нічого не побачу я,
Розбила все, своїми руками,
Дзеркала усі пропали,
Опустилась вниз на землю,
Скільки зможу стільки терплю,
Одна весь час, холодна і байдужа,
Іду по темній безлюдній окрузі,
Світло місяця заступили хмари,
Передімною постали сірі примари,
Темряви в них мені не позичати,
Я уособлення цієї болі, мені їх вбивати...