Кенгуру. Материнство
На конкурс
В Австралії дозволено вбивати кенгуру, бо їх позбавили природних пасовиськ, вони шукають їжу на городах людей, щоб вижити, при цьоу довгоногих тварин не спиняють паркани. Присвячується усім вбитим тваринам за те, що вони існують.
Евкаліпт вбирає знов зорю,
Трави сиплять сонечком у роси.
Мама і маленьке кенгуру
Не торкалися словечка «осінь».
Щастя, материнства ніжний сміх
Полонили луки золотаві.
Що ще може розлучити їх
У чарівних загадкових травах?
Тільки чорні ворони рушниць
Розганяють полум’я дитинства...
З болю синього малих очиць
Краплями стікає материнство...
Вони винні в бідах? Зовсім ні...
Це просте, похмуро-чорне диво:
Вони винні, що вони живі,
Вони винні, що вони щасливі....
Там, де місяць грається в зорю
Й виглядає долю у віконце,
Мама і маленьке кенгуру
Вічно посміхаються до сонця.
