Маска почвари
Над калиновим цвітом,
Що тужить й ховає
Всі таїни світу.
Потворство у книгах
Всіх країн і народів,
Та нашої долі
Оберіг невідомий.
Небесний колодязь
Дощем нас вітає.
Вдрімучих же землях
Ряст сил набирає.
Мені не боліло,
Я просто боялась,
Невідомому руку
Дати злякалась.
А може те диво
Є спадком дідів:
І тих, що по крові,
І духів лісів.
Яка же ласкава
До нас є земля!
Чому ж не шануєм
Її божества?
