Аркан
Одну доску кленовую, а чотири сосновії.
Ледь жевріли спогади
У тілі, що пішло.
Замотана намітка,
Під нею, квіти волошок.
Дім новий в дорогу
Клався на вози.
Була жива, та всохла,
Як паросток лози.
Яка би це живиця
Стала джерелом,
Аби та дівиця
Не упилась сном.
Через які митарства,
Чи грізнії гріхи
Ця наречена впала
У прірву пустоти?
А той поцілунок
Привид, чи кошмар?
На губах отрута,
А на шиї аркан.
