22.11.2011 20:23

-

443

2 | 2

 © Оля Стасюк

Оптиміст

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Не бажаю гарячої слави. 

Навіть вітер її – тільки свист. 

А у нас й непогана держава... 

Значить, все-таки я оптиміст. 

Мов народ наш - такий ж, як повсюди. 

Тільки в деяких принцип «собі»... 

Тим не менше, єдині це люди, 

Що живуть і у щасті, й в біді. 

Я судити нікого не маю. 

Лиш чомусь в серці тліє той щем... 

Лиш дівчата із нашого краю 

На побачення ходять з дощем...:))) 

Тільки в нас трохи сили є в думці, 

Хоч не кожен із нас патріот... 

В нас нема кенгуряток у сумці, 

Зате зубри... Були... Ну, от-от... 

Не вважаю, що маю судити. 

Це не має ніхто із нас прав. 

Я так хочу в країні цій жити 

Серед поля чарівних заграв, 

Серед лісу, волошок і літа, 

У Карпатах, у Львові, Криму, 

В рідній Вінниці щастям шуміти... 

Та не можу... Скажіть лиш, чому? 

Не бажаю грошей я і слави, 

Бо вони тут не зовсім й за хист... 

Але люблю й жалію державу... 

Так я все ж патріот? Оптиміст? 

Якби ж...