01.12.2011 13:21

-

557

16 | 17

 © Тарас Іванів († 2012)

Вже вбила втома лева… 

Хай заб’є, королева, 

Кота – старий дрімає 

У присінку душі. 

Заголосила дарма 

Пісень ціла казарма. 

Пірнув у божевільню 

Байдужої глуші. 

Пунктиром – горбом, яром 

Затнувся шлях товаром 

Непотребу осягнень –  

Кульбабою мети. 

Змарновані години 

І стерті тіл частини… 

Їх наслідок не знає 

Куди тягти сліди. 

Корчаві покоління, 

( Господнє повеління ) 

З’являються: чи карою, 

Чи примусом стоять. 

У спеці, чи дощами 

Обвиті – ставлять храми. 

Вінки, усе ж, доказують: 

Життя – байдужа б..дь.