ПРОМІННЯМ СОНЕЧКО ЛАСКАВЕ…
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Ади – велике і палюче – знов зійшов.
Дивак старезний в поміжхмар’ї позіхає…
У сексі з ніччю, певно, запал охолов.»
Т. Іванів «Колись я вирвусь з бурштинового полону»
Промінням сонечко ласкаве
Красуню ніч залоскотало
Й, подавши любій в хмари кави,
У холод неба тихо встало.
Натхненно день новий стрічало,
Палкою щедрістю світилось,
Але… надвечір заскучало
Й до ночі в лоно покотилось.
Багрянці ніжні розливало
Залюблено, сором‘язливо.
Ніч їх жагою укривала
Й зірками плакала щасливо.