02.12.2011 00:00

-

360

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

ПРОМІННЯМ СОНЕЧКО ЛАСКАВЕ…

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

«…Душа світанку світлом зорі розпихає,
Ади – велике і палюче – знов зійшов.
Дивак старезний в поміжхмар’ї позіхає…
У сексі з ніччю, певно, запал охолов.»
Т. Іванів «Колись я вирвусь з бурштинового полону»

Промінням сонечко ласкаве 

Красуню ніч залоскотало 

Й, подавши любій в хмари кави, 

У холод неба тихо встало. 

Натхненно день новий стрічало, 

Палкою щедрістю світилось, 

Але… надвечір заскучало 

Й до ночі в лоно покотилось. 

Багрянці ніжні розливало 

Залюблено, сором‘язливо. 

Ніч їх жагою укривала 

Й зірками плакала щасливо.