05.12.2011 21:02

-

320

2 | 2

 © Ігор Рубцов

Падаюча зірка

з рубрики / циклу «Громадянська позиція»

Сподівався... Вірив... Дочекався... 

Старший син – примарная надія. 

Кажуть люди: „Цей не в батька вдався. 

Дармоїда підсадив на шию”. 

Юним, як Ромео , журналістом, 

Мов зерна добірна насінина, 

Життєлюбом у костюмі чистім 

Знав колись Миколиного сина. 

Трійко років тьохнули стрілою, 

Скільки там минуло того часу? 

А у чорній рясі, з бородою, 

Я і не впізнав його відразу. 

Ще минула жвавих років пара, 

Свят отець, зустрівшись ненароком, 

Видихнув в обличча перегаром 

І прикрив підбите ліве око. 

Диссонанс душі і обладунків: 

Шкірянка на висвячених ризах, 

Набряків опуклі візерунки, 

А під оком синьо-чорна „віза”. 

Де колишня батьківська надія? 

Чий він син, любовію зігрітий? 

- Що з тобою сталось, Олексію? 

- Та нічого, треба менше пити. 

Листопад. Жебраючий сновида 

Руку тягне до людей безмовно. 

Хто б подумав, що ось цьому діду 

Тридцять п’ять за паспортом неповних. 

І мені на це дивитись гірко 

З відчуттям неясної провини. 

... 

Як печально скочується зірка 

Молодої сильної людини. 

Донецьк, 27.12.2010