Романтична меланхолія
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
«Прийди в мої п’янкі обійми...» -
Рожева нічка говорила,
І пелюстками сон накрила,
І річку дзвоном постелила,
У вихорі серця крутила
І... раптом в вічність відпустила.
Моє серденько полетіло...
Рожева друга половинка...
Прошу... Лишись хоч на хвилинку...
Без тебе я – мала піщинка,
Одна малесенька жевринка,
Самотня росяна краплинка...
Розлука-нічка била в дзвони,
І мрії сипала з спокути,
У очі лила жовту руту,
Мов знала, що вона – отрута...
І холодом морила вічно,
Зірками сипала в долоні,
Морозила без тебе скроні,
І розбивалась об осоння...
Ти захистив би крилом білим,
І почуття знову б жевріли
Над блиском річки посивілим...
Та нічка знову зачорніла...
Твоїх гарячих уст їй треба...
Ти з нею... Ангелом на небі...
Тебе нема...
Бушує море,
Ревуть вали... Самотні зорі
Твоїх очей сховала мрія,
Які ледь-ледь у сні жевріють
І падають...
Якби ж то сили
Розбитись об холодні хвилі,
Полинути в прозоре небо
В обійми ангелом... До тебе...
Якби ж то сили...
