Ніч і Сонце
Яснозора Ніч зимова в місячній імлі
Закохалась в Сонце-обруч. Горизонт землі
Все ховав його від неї. Радість і печаль -
Їх побачення вечірні й вранішні "Прощай".
Стали місяць із зірками - ранами в душі,
Що ятрились Сонця сяйвом на тілах чужих
І покров зими сріблили - сніжний оксамит.
Ніч тужила у чеканнях Сонечка візит.
- Не журися, Нічко люба, разом ми, повір!
Сяє погляд мій у світлі незлічимих зір,
В срібній, місячній оправі - тобі усміх мій:
Лиш в тобі горю насправді у пітьмі німій.
