16.12.2011 10:32
для всіх
1037
    
  5 | 5  
 © Антоніна Чернишенко

Мить з Україною

Сьогодні, неначе у казку, 

Неначе за покликом долі, 

Ввійшла, так чарівно, прекрасно, 

У пошуках справжньої волі. 

Я йшла, оминаючи хвилі, 

Що ніжно пливли під ногами. 

І так мене тішили милі, 

Струмки, що звивались тропами. 

Із подихом свіжого вітру, 

Побачила далеч безкраю. 

Неначе нове чудо світу, 

Маленький кусочок із раю. 

Ступала і знов дивувалась, 

Красою безмежних просторів. 

Вдихала дзвінки аромату, 

Чарівного синього моря. 

А там, десь, розкинулись луки, 

Широкі степи і поля. 

Це все так милує око, 

Це все - моя рідна земля. 

І вітер гуляє у косах, 

Шепоче так ніжно слова. 

Похитує трави у росах, 

І листя з дерев обрива. 


Це все моє, і буде це назавжди, 

Річки, озера, в небесах блакить. 

Це все моє, таке велике, справжнє, 

Хоч зараз пролетіла лише мить

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.08.2012 17:44  © ... 

Та за танками, ніколи і писати)))))щось я взагалі розклеїлася)))
Да, бачу нововведення, адміністрації браво)))

 19.08.2012 05:14  © ... 

Щиро дякую за теплі слова))))Давненько я не заходила, навіть не знала що моє... ще коментують)))дякую

 04.02.2012 23:02  Микола Щасливий 

Гарний вірш, а коментарів нема... шкода...
Як усі помітили, на головній сторінці нововведення, літбесідка вийшла можливостями на головну. Крім того, біля нашого "живого" пошуку з"явились цікаві кнопочки. Так ось, клікнувши на "Не обговорювані" ми бачимо цілих 1917 творів (цей твір був серед них), котрі не коментувалися. Більшість з них просто були написані ще рік і більше назад, коли в нас не було так людно. Тому чому б не справити цю ситуацію і не покоментувати публікації, котрі не мають дописів читачів. Мабуть, авторам буде приємно почути щось про свої доробки. Звісно, це пропозиція. Крім того, пам"ятаємо гарне правило популярності: "Хочеш щоб тебе коментували? Прокоментуй твір колеги!"