18.12.2011 15:58

-

399

10 | 10

 © Тарас Іванів († 2012)

Відпусти іскристу фею, 

Панну звабливу цноти, 

У обійми раювання –  

Сни вульгарного кохання, 

Возвеличені прийти 

Колоритами страждання 

В неторкані пелюстки. 

На скрипковій полуничці 

Ефи ніжний звук пестять. 

В колисковому стражданні 

Від смичкових затремтять 

Ноток – глиб душі взірвали 

Крапелинками вікно… 

Уста ніжні, мов шукали 

В світі голім волокно –  

Співом внутрішнім благали 

Нагу вкрити… Та вино 

Пили й пили спраглі губи –  

Розплились блаженням в тло.