Спогад першого кохання
В цю тиху ніч, у цей святковий вечір,
Коли яскраво й ніжно так свічки
Кидають тіні на волосся й плечі,
Коли в вертепах світять зірочки,
Сміються діти, падають сніжинки,
Коли немає місця вже клятьбі,
Коли у кожнім щастя є краплинка, -
Я врешті-решт знов напишу тобі.
Хороший мій, замріяний і світлий,
Мій ніжних спогад, тихий подих мрій!
Спасибі, що колись дав сили жити,
Спасибі за чарівний голос твій.
Спасибі, що так рясно сипав жарти,
Що надихнув спалити всі мости.
Я знаю, пам`ятати тебе варто.
Хоча і ліс гукає: «Відпусти!» -
Наступний раз послухаюсь.
Я знаю,
Що вже давно ти – просто тінь в душі,
Що погляд твій давно вже не шукаю
І не пишу давно тобі вірші.
Але багато раз ще, якось зрання,
Чи коли вечір полонить мене,
Цей світлий спогад першого кохання
Мені казково душу сколихне.
