Ялиня
з рубрики / циклу «Новорічне»
У зайчихи – зайченя, в олениці – оленя,
В новорічної ялинки – пустотливе ялиня.
Щось шепоче коло мами,
Місяць в небі – блим та блим!
Старші сосонки горами
Височіють ген під ним.
Малі очки ялиняти
Зелененькі, мов трава.
Ну не хочуть вони спати,
Кліп, та й кліп – немов сова....
Кліпу - кліпу пустотливо,
Шурх – в сніжок... І вже нема)))
Раптом в сосни залетіла
Біла зимонька-зима.
«Що за галас? Де тут тиша?
Є вона в вас взагалі?»
Лиш сіренька біла мишка
Пискнула із нірки: «Ні!»
«Чому білі лиш берізки?
Всі у сніг! Бігом! Гайда!»
В ялиняти дзвони-слізки:
«А зеленого... нема?»
Розсердилась королева –
Це тут вперше за весь вік!
Але раптом всі дерева
Загукали: «Новий рік!»
Всі струснулися у танці,
Заяснились – диво з див!
Навіть дуб у чорнім фраці
Враз гірляндами розцвів!
І крутився тут ізрання
Сніг; і танцювали з ним
Мрія-сосонка Тетяна,
Ясен-Саша й бук-Максим,
І тополечка Галина,
І вербиця біла, Белль,
Ксеня, зоряна калина –
Ось така тут карусель!
Пан Микола берест ясний;
Й пан Тарас, могутній дуб,
Позирав на гай прекрасний
Й лоскотав хмаринці чуб!
Клен Суворий для порядку
Знов редагував танок,
І маленьке ялинятко
Знов отримало урок...
Тут і танці, тут і співи,
І поеми,і вірші...
Ще й сердитість зима з дива
Поховала в комиші!
Цілий ліс співав колядки,
Танець йшов тут звідусіль.
В кучугурі ялинятко
Вколисала заметіль....
