22.12.2011 17:44

-

245

3 | 3

 © Оля Стасюк

До музи

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

У мріях сонечко ясниться, 

Співає небо веселково, 

Немов бабусина криниця. 

І в серці розцвітає знову  

Таке п’янке, чарівне слово, 

Таке жагуче і жадане, 

Рясніше од фортепіано, 

Болючіше за давні рани... 

О музо, подружко кохана! 

Тобою повниться весь світ, 

Ти зустрічаєш сонце рано 

І проводжаєш до воріт. 

Тобою ясниться планета, 

Тобі складають сотні слів... 

А бідний, зоряний поетик 

Тобі куплет дешевий сплів. 

Життя у лаврах будеш мати, 

Іди до слави, до буття –  

Пиши... Ох, що ж це наказати? 

Про нас пиши і про життя. 

- Мені не треба вінця слави 

Від вас; й писати ні про що. 

Ви в віршах – вічні й величаві, 

А я не пишу про НІЩО. 

Якби ви знали душу-пісню 

Поета рідного мого... 

Він в бідності – багатий, різний, 

Та не пізнаєте його. 

Якби всім вам віршів чарівних 

Він показав свій обеліск,  

То мене, музу вічну, вільну, 

Негайно вбив би слави блиск.