23.12.2011 01:01

-

341

3 | 3

 © Микола Чат

Тече вода буття на жорнова

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

Тече вода буття на жорнова, 

Спливає час… Лишаються слова 

Бульок намистом в пам’яті моїй, 

Як монумент мертворожденних мрій. 

У веселковім сяють кришталі: 

Фундаментальні, трепетно-малі. 

Я намагаюсь скласти з них рядок, 

У глибочінь стрімку зробивши крок. 

По течії вони збігають геть, 

В тумані зради блимаючи ледь.  

І лускають в буденній рогозі, 

Втопивши око у гіркій сльозі. 

З останніх сил пливу під жорнова, 

Де задумка кружляє ще. Нова... 

Та бризки, під ударами руки, 

Згубили й то… Течуть, течуть роки. 

Поволі зупиняється мій млин, 

Вбавляючи криштальних балерин.