08.01.2012 00:24
-
244
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Мелодія зимових дощив

з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»

Протяжне тьохкання дощів - 

Зими нестиглої ментальність, 

Будення нашого реальність…  

Як заворожує мотив! 

В нім соковите буйство трав, 

Відлуння веселкових грацій, 

Медовая фата акацій, 

Цвітіння весняних заграв! 

В нім сила ніжного ростка, 

Що переродиться у колос, 

Струмка криштально чистий голос, 

Між паль старенького містка. 

Липневих ранків млистий сон, 

Осіння позолота гаю… 

А ще у нім я відчуваю, 

Природи першородний стон. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2012 13:15  Ника Жикол => © 

Яка красива лiрика!

 08.01.2012 15:42  Ника Жикол => © 

"Мелодiя зимових дощiв..."
Ще один поцiновувач дощу! Це добре!

 08.01.2012 13:29  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна дощова зима! :))

 08.01.2012 00:55  © ... 

То не опечатка, а клятий двомовний віслюцизм!!!
Автор так і не скорив філологічних піків, плазуючи гадом біля підніжжя. Вибачте, зараз виправлю!

 08.01.2012 00:46  Тетяна Белімова 

Якщо серце прагне краси, воно віднаходить його навіть у буденному мерехтінні одноманітності. Це і є романтизм або неоромантизм сучасності...

 08.01.2012 00:38  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Намагаюся віднайти перли у багні буденності. А інакше розмокне дах і спливе за водою літ. :)))

 08.01.2012 00:33  Каранда Галина => © 

заздрю Вашому вмінню побачити красу... мені ніколи не стати пейзажистом...зараз я бачу тільки сіру твань... і шкода смородину, на якій невчасно набухають бруньки... а Ви - молодець!