10.01.2012 16:45
© Тарас Іванів († 2012)
Лопоче книжечка крильми
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Лопоче книжечка крильми,
Сторінки доленька гортає.
Єдина, люба, зрідка зла…
Тому, що своя – то й гуляє.
Колись-не десь в таке зведе,
Що в цім людини не помітиш.
І знов пробачення плете…
Та раптом – квіти, квіти, квіти!
Втомила, рідна, ці світи,
Присутність свою перелила
По вінця обрію… Лети,
Не зупиняйся, моя мила!
Тарас Іванів 
