13.01.2012 11:02
18+
623
    
  26 | 26  
 © Тарас Іванів († 2012)

Розбиті келихи років

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Розбиті келихи років

Не ріжуть тут – лише тьмяніють.

У павутині софітів, 

Де театральні душі тліють –

Ролями в віки приросли

До сцени зіграних сюжетів:

Поет й письменники ввійшли

У драматургові памфлети, 

Актори… - ті тремтять у такт

Оркестру маси домінанти.

Вони жили, живуть, і факт –

Тут їхній дух, як діаманти…

У спраглих закутках куліс

Лиш зрідка схлипнуть очі-зорі.

І випаде краплина сліз

В душі, що бачить мертве море.

Тарас Іванів цікавиться

  • Тарас ІванівМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.01.2012 17:36  Каранда Галина => © 

В душі, що бачить мертве море

оце - дууууууууууууууууже гарно!

 13.01.2012 12:25  Оля Стасюк 

Красиво)

 13.01.2012 11:22  Тетяна Чорновіл => © 

Давно не була в театрі.... Колись давно, як приїжджали на сесію в КПІ, любили компанією ходити в театр оперети. І квитки там були дешевенькі відносно, студентам по кишені... Передивлялись весь їхній тодішній репертуар! :))))