Чому ти просишся на волю,
Чи Я, скажи, тебе неволю.
Що ти так рвешся в божий світ?
Чи буде там гаразд з тобою,
Чи ти пізнаєш божу волю?
А може цей мерзенний світ,
Вчинить наругу над тобою?
І ти, потрапивши в неволю,
Вже пожалкуєш, що пішла,
З моїх очей так безрозсудно?
Скажи чи так було вже нудно,
Що поспішила вийти геть.
Мов недозрілеє дівча,
Що рветься вискочити з дому.
Віддать дівочу вроду тому,
Хто напаститиме життя!...
Тож ти не рвись, сльоза, На волю
Не занапащуй свою долю.
Сиди тихесенько у лоні,
Я берегтиму тебе доню!
