12.01.2012 12:07
-
514
    
  3 | 3  
 © Михайло Трайста

Балада про материнське чекання

Під смерековим лісом стоїть стара хатина. 

На призьбі мати кужіль свій пряде 

Та з невідомих їй країв вона чекає сина, 

Він обіцяв, що прийде, але не видно ще ніде... 


Мати знов навиває кужіль і молиться за сина... 

Писав в листі, що прийде на Різдво. 

Тяжкою здається нічка, а ще довшою днина... 

Минув уже Великдень, а все нема його. 


Ніхто на цьому світі не вміє так чекати, 

Не вміє так лічити довгі ночі і дні, 

Як лічить і чекає свого сина мати, 

Їй хочеться побачить його, бодай у сні! 


«Прийди ти, мій голубе, ти, мій рідний сину, 

З кожним днем боюся, що помру. 

І хто мене, небіжку, покладе в домовину, 

Убогу вдовицю, самітню і стару?» 


Течуть дні під смерековим лісом, 

Материнські молитви вітер у світ несе... 

Хоч би він повернувся веселим та здоровим, 

Бо їй пора в дорогу, а сина – чужина пасе. 


Лиш кілька днів минуло й син додому повернувсь... 

Його стрічає заплакана хатинонька стара. 

Він матері гостинець із сумочки виймає... 

Лежить на призьбі кужіль, а матері уже нема. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.01.2012 12:59  © ... => Сашко Новік 

Дякую Вам!

 13.01.2012 12:59  © ... => Каранда Галина 

Дякую за відгук!

 13.01.2012 12:58  © ... => Тетяна Чорновіл 

Гарно дякую за відгук!

 13.01.2012 12:57  © ... => Сашко Новік 

Дякую за відгук!

 12.01.2012 16:59  Каранда Галина 

найстрашніше чекання під дверима операційної...

 12.01.2012 13:31  Тетяна Чорновіл => © 

ВІрш сильний! А чекати дітей насправді дуже важко!

 12.01.2012 12:28  Сашко Новік 

Сумно, аж страшно. Материнське чекання-це сила. Якось здавав у технарь вступни іспити, так одна мати як стала біля центр.входу і стояла й не ворушилась поки син не вийшов. Години 3