Сонячно
з рубрики / циклу «Зима морозна»
Зимовий сум. Холодний маскарад.
Рожеві мрії, всипані у осінь.
Чи вернісаж, чи дикий зорепад,
Що уплітає знову нічка в коси.
Так темно й дивно ллються до душі
Холодні блиски, вири водоспадів.
Як морозно кричать вночі сичі,
Чи в божевіллі... Чи в полоні саду....
Вороння чорне падає згори,
В душі шкребуться невимовні болі...
І депресивно-сніжно до пори
Серця шукають в побрехеньках волі.
Безмовно душить знов гаряча кров...
Байдуже, що ще кровоточать рани...
Десь забарилась золото-любов,
Лягла ножами на фортепіано...
Здурманить вир таблеток далечінь,
Наступить сон – на скільки? Чи допоки?
Така болюча стала твоя синь
В суцвітті невимовних чорних кроків.
Болючий сон незримого буття...
Вороння... Сльози... Тільки вітер свище...
Такий холодний вир всього життя...
Та треба йти... Убік? Чи, може, вище?
Гурубка знов цвіте край кладовища....
