12.01.2012 17:14

-

294

4 | 4

 © Оля Стасюк

Сонячно

з рубрики / циклу «Зима морозна»

Сашунь, тобі))

Зимовий сум. Холодний маскарад. 

Рожеві мрії, всипані у осінь. 

Чи вернісаж, чи дикий зорепад, 

Що уплітає знову нічка в коси. 

Так темно й дивно ллються до душі 

Холодні блиски, вири водоспадів. 

Як морозно кричать вночі сичі, 

Чи в божевіллі... Чи в полоні саду.... 

Вороння чорне падає згори, 

В душі шкребуться невимовні болі... 

І депресивно-сніжно до пори 

Серця шукають в побрехеньках волі. 

Безмовно душить знов гаряча кров... 

Байдуже, що ще кровоточать рани... 

Десь забарилась золото-любов, 

Лягла ножами на фортепіано... 

Здурманить вир таблеток далечінь, 

Наступить сон – на скільки? Чи допоки? 

Така болюча стала твоя синь 

В суцвітті невимовних чорних кроків. 

Болючий сон незримого буття... 

Вороння... Сльози... Тільки вітер свище... 

Такий холодний вир всього життя... 

Та треба йти... Убік? Чи, може, вище? 

Гурубка знов цвіте край кладовища....