Не перестану дивуватися з любові,
З тієї іскри схованої в людях,
Що млоїть, тліє на одинці
Чекаючи один єдиний подих.
Чи погляд, а може лише дотик
Вітрів приблудних, невільників,
Утікачів, пройдисвітів самотніх,
Не пізнаних одвічних свистунів.
І марні застороги й перепони.
Звершиться диво, вогником із тління
Займеться те, що було як канони.
Все піде полум`ям хотіння.
Благослови вас Боже приборкати вогонь,
Щоб не згоріти заживо у ньому
А до кінця життя втішатися теплом
Лишивши після себе іскорку у домі.
Дрогобич, 2012 01 12
