08.01.2012 02:18
-
266
    
  1 | 1  
 © Толік Панасюк

Де мешкає любов?

Де мешкає любов

Та, загадкова дивна пані, 

Яку шукають, стоптують сандалі, 

І не знаходячи - надії кидають в огонь. 


У жар, у полум’я гаряче. 

Горить надій, ілюзій марнота. 

Розчарування, зверхність і наруга. 

Але ж любов десь мешкає про те? 


Любов? Я бачив як вона 

Сиділа біля хворого в лікарні, 

Коли безсилі були лікарі 

Не йшла, як вміла лікувала, 


Творила з безнадійного дивА. 

Я бачив як дорогою життя 

Вона вела стареньких до кінця, 

І була сильна, не придумана, жива. 


Я бачив як жертовно віддавала 

Життя, за безнадійного, чужого. 

І не шукала в суперечці свого. 

Для більшості дивакуватою була. 


Я бачив як любов чекала до останку, 

Й на перекір усім була права. 

Хоча й сама чекаючи не знала, 

Чи доживе до нового світанку. 


Я бачив як терпіла біль й зневагу 

Прощала, і заподіяне не пам’ятала, 

А терплячи образи – благословляла. 

Платні не вимагаючи за працю. 


Ще бачив там її, де втрачені надії, 

Але де мешкає я так і не знайшов. 

Коли якось зустріну заклопотану любов, 

Запропоную, хай живе у моїй хіті 



Дрогобич, 2012 01 07

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.01.2012 15:42  Тетяна Чорновіл => © 

Я бачив як любов чекала до останку,
Й на перекір усім була права.
Хоча й сама чекаючи не знала,
Чи доживе до нового світанку.
 Вірш Ваш дуже схвилював. Дякую, Анатолію! :))

 08.01.2012 02:32  Каранда Галина => © 

а в собі шукали? може, вона саме там?... іноді до певного моменту про це й не підозрюєш...
дуже гарний вірш!