Де мешкає любов?
Та, загадкова дивна пані,
Яку шукають, стоптують сандалі,
І не знаходячи - надії кидають в огонь.
У жар, у полум’я гаряче.
Горить надій, ілюзій марнота.
Розчарування, зверхність і наруга.
Але ж любов десь мешкає про те?
Любов? Я бачив як вона
Сиділа біля хворого в лікарні,
Коли безсилі були лікарі
Не йшла, як вміла лікувала,
Творила з безнадійного дивА.
Я бачив як дорогою життя
Вона вела стареньких до кінця,
І була сильна, не придумана, жива.
Я бачив як жертовно віддавала
Життя, за безнадійного, чужого.
І не шукала в суперечці свого.
Для більшості дивакуватою була.
Я бачив як любов чекала до останку,
Й на перекір усім була права.
Хоча й сама чекаючи не знала,
Чи доживе до нового світанку.
Я бачив як терпіла біль й зневагу
Прощала, і заподіяне не пам’ятала,
А терплячи образи – благословляла.
Платні не вимагаючи за працю.
Ще бачив там її, де втрачені надії,
Але де мешкає я так і не знайшов.
Коли якось зустріну заклопотану любов,
Запропоную, хай живе у моїй хіті
Дрогобич, 2012 01 07
