Вірність
З циклу "Віхола"
Розгулялась метелиця,
Погубила намисто...
Шелестіла лебедиця
Чарівним падолистом.
В вирій разом не зринула,
Крильце зранили люди...
Тільки б тут не загинула,
А там – буде що буде...
Білі крила звивалися
Наперейми вітриську...
І метелиця гралася
Біля серця так близько...
Холод пік ніжні крилечка,
І душа поривалася...
Доки бідна, скривавлена
На снігу не зосталася...
Прилетів лебідь в ніжності,
Притулився до милої...
Раптом вирами вірності
Підійнявсь в хмари крилами.
Подививсь, ніжно люблячий,
На той образ коханої,
Билось серце, голублячи
Ніжних спогадів рани...
Крильця склав до метелиці,
Кинувсь в вири незвідані...
Любій білій лебедиці
Був без пам’яті відданий.
І до цих пір між хмарами,
Де завжди зорі бігають,
Линуть ніжною парою
Двоє лебедів в віхолі.
.gif "{#}")
.gif "{#}")
Ну, що ж, вітаю!!!