В душі моїй багато білих плям…

верлібр

В душі моїй

Багато білих плям…

Моя нога там також не ступала…

Та у ній, –

Оце я знаю точно, –

Немає подвійного дна…

Ви не знайдете його там,

Навіть повивертавши навиворіт

Всі чорні діри,

Грубо залатані

Білими нитками,

У пошуках потаємних мотивів…

А їх немає,

Бо я просто

Їх не люблю…

Суть? – вона на поверхні.

Яка вже є, вибачте.

Іншої в мене немає.

А потяги? –

Я не люблю дорогу.

І завжди трохи

Подорожнім співчуваю.

Хай береже їх Господь…

Лубни, 20.01.12

Візьміть участь в обговоренні

21.01.2012 16:55 © ... => Оля Стасюк

може й віхола... мете, мете...

21.01.2012 16:54 © ... => Тетяна Чорновіл

щодо оповідання... - гади вони! то в них кеби немає відчути зміст.
щодо верлібра... може, хтось зрозуміє... я не можу це пояснити.

21.01.2012 13:39 Оля Стасюк

А, може, то віхола?))

21.01.2012 12:50 Сашко Новік

у новікова можна було й не перепрошувати, тут же всі свої люди, так що біз пітань)))
а от дорогу я теж люблю

Не можу оцінити верлібр, бо не розумію до кінця! Оповідання про навіювання "відтягнули" до наступної зими. І то попередили, що треба буде ще переробляти! ((((

21.01.2012 10:37 Тарас Іванів

Вибачення приймаються) Душа одна, без двійного дна - добре, а дорога... Без неї нема кардинальних змін... і не буде(

)про всяк випадок прошу вибачення у Іваніва і Новікова за систематичне використання їхніх вдалих образів у своїх віршах. ну дуже мені подобаються оті зашиті білими нитками чорні діри!)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ