Якби ти знав…
Якби ти знав, яка безмежна сила
Твоїм словам дарована була...
О, скільки раз вони безжально вбили,
Та воскресала знов від їх тепла.
Якби ти знав, як рани ті тривожать
І в скронях через край пульсує біль...
Єдине слово, ненавмисне, може,
А срібні роси вибились з-під вій.
Якби ти знав, як фарби враз тьмяніють
І втома визирає з-за плечей,
І слів твоїх відлуння тихо тліє
В принишклих вогнищах сумних очей.
Якби ти знав, яка ціна пробачень,
На руки б підхопив свою зорю
І виніс би із болю й сліз гарячих
Наче людей виносять із вогню.
29.08.2011