Небесна валентинка
з рубрики / циклу «ПРИВІТАННЯ»
Виріжу із неба валентинку ясну,
Виведу рядочки, ружі олівцем.
Побіжу вітати дівчинку прекрасну,
По заметам сніжним, сонця промінцем.
Не зупинить щастя віхола у полі –
Вітер зрозуміє, стишить лемент свій.
Любонька зустріне і опустить долі,
В срібній паморозі, соромливих вій.
Покладу дарунок в найніжніші руки,
Доторкнусь вустами янгола крилець.
І розітнуть Лютий тріпотливі звуки,
В унісон блаженно-люблячих сердець./