Валентинка біологам
з рубрики / циклу «ПРИВІТАННЯ»
Я, пил зірок, що вибух наднової
Розпорошив нейтринами по Світі.
Мене, комет зморожені конвої,
Сюди занесли, шлейфом оповиті.
Пустив коріння в лоно океанів,
На суходіл ступив буянням квітів.
У динозаврів обернувсь, титанів,
З медуз одноклітинних й трилобітів.
Опісля астероїдної драми,
В невпевнених судомах еволюцій,
З нори сирої плигонув ссавцями,
В приматове горнило революцій.
На дрюк опершись, звівся я на ноги
І від стріли до Дарвінівських «…видів»,
Одним кидком перетоптав дороги,
Далеко відірвавшись від гібридів.
Навіщо силкувався так багато?
Напружував свою кремезну спинку?
Залюблених у нас сьогодні свято,
То ж я спішив вручити валентинку!!!
