Букет троянд
Букет палаючих троянд
Лежить на білім покривалі.
Вони, як серця діамант,
Тільки не дишуть і прив’ялі.
Їх кинули на білий сніг,
Так в сварці, гнів свій проявляли.
Та помирились (впав до ніг),
А от троянди не забрали.
Пелюстки трішечки дрижать,
Їм холодно морозним ранком.
Сльозинки вже не побіжать,
Замерзли разом зі світанком.
Молитву тиху хтось почув,
Рука їх ніжно підіймає.
Хтось відчай квіточок відчув
І до грудей їх притуляє.
Ця жінка мріяла колись,
Про мить освічення жадану
І хоч ці мрії не збулись,
Вони нагадують троянду.
Такі ж чарівно-полум’яні,
Жаром кохання обігріті.
Й не дивлячись, на те що тьмяні,
Туманом щастя оповиті.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р
