19.02.2012 17:25

18+

543

4 | 4

 © Деркач Олександр

Відчай

У відчаї впав, 

і гірко заплакав, 

і пальці до крові

об землю я здер.

Краще я голову

поклав би на плаху, 

ніж пресмикатись

безсилим, як черв.

Іду одинокий, 

волаю в пустелі, 

крізь сльози кричу, 

молюсь я до неба.

Молитви і сльози

неначе до стелі, 

бо жертви безсилих

нікому не треба.

І я відчуваю, 

що це все -

даремно, 

бо тіло моє -

вже стало труною, 

де доля моя, 

потвора химерна, 

творіння моє

і похована мною.