23.02.2012 19:21

-

944

4 | 5

 © Оля Стасюк

Мій захисник

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Зі святом!!!!!!

Я за тобою - мов за стіною, 

Але ти, мій, не стіна. 

Просто спокійно справді з тобою, 

Так просто я не одна... 

Кинуся в бій, у гарячі пустелі, 

Ворогом тільки не будь... 

Я проведу всі твої паралелі, 

Що віднайдуть нашу суть... 

Виб`ю із рук ворогів автомата, 

Піду сама... Ти не йди... 

Хай за мовчання моє буде сплата, 

Ти тільки вірно люби... 

І я забуду, немов боюсь крові, 

В пилі пустель не впаду. 

Грітиме в холоді спрага любові, 

Я повернусь... Не піду... 

Я голіруч зупиню усі танки, 

Стисну в руці карабін... 

Знатимуть гнів молодий подолянки! 

Я буду ще міцніш стін... 

Видеруть зброю - візьмусь за кинжали, 

З піхов аж видеру ніж... 

Що, вороги? Подоляночку взяли? 

Смерть ви візьмете скоріш! 

Вірний "Макаров" давно вже без діла! 

А у лице - кислота! 

Знаєш, я вірно тебе полюбила... 

Видно, цей бій - неспроста. 

Буду боротися я й врукопашну, 

Вдарю, наскільки люблю 

Очі твої... Ворог сильний і страшний 

В нас не загасить вогню. 

Я ж-бо не здамся - і ти мене знаєш, 

В серці любов ще живе.... 

Але, коли ти мене проміняєш,  

Просто задушу та й все!