Підіймаються в небо душі,
Розкривають обійми снів.
Я пантеру в собі задушу,
Раз цього ти вже не зумів.
В небо вирвались сіножаті,
Розпливаються дивом сну.
Без людей я чекаю крилато
Не затоптану ще весну.
Просто настрій такий грайливий,
Що аж в серці гуде хамсин.
Ти що, справді зупиниш зливу
Сліз чарівних очей-полонин?
Я так хочу вві сні співати,
Полетіти - й забути все.
Тільки місяць морозить хати,
Крила зламані снів несе.
Я грайливо покину небо,
Закопаюсь у хмари сну...
Лише музика ця від тебе
Порятує мою весну.
Не було б її - болем білим
Впала б знову на трави я.
А навіщо тобі посивіла?
Я і так вже давно не твоя...
