Тандем
До Дня Художника (Доманіцькому С.О.)
Художник – не поет. Творить не буде,
Сповна ковтнувши келих свого горя.
Покине і покликання забуде,
Коли печальна дуже в нього доля,
Коли нема взаємного кохання
І пустка у душі, мов глиба в скелі,
Коли нема на краще сподівання
Й ніхто більш не чекає у оселі.
А ти мене зігрів і я забула
Про те, коли летіли з мосту пензлі.
Я радощі нестримнії відчула
В ті дні, коли надворі пальці мерзли.
Тоді вони торкалися паперів
Й творили швидко таїнство своє.
Ми гарно спрацювались у тандемі:
Мене ти надихаєш, я – тебе.
К-П, 11.10.2009
