10.03.2012 19:43

-

190

6 | 6

 © Оля Стасюк

Кришталь дощу

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Я погубила вранці весь кришталь, 

Розкреслила на зорях шлях до мрії. 

Вже зовсім розпанахала вуаль 

Моя тремтлива, росяна надія. 

Нема кому ховатись і чому, 

Я просто убираю знов вустами 

Гарячий мед весняного дощу 

Й на мить стаю тонкими небесами. 

Всі руки дивно зранені дощем, 

До болю, до кришталю, позолоти... 

Мені в житті не треба теорем, 

Все має бути чітко, наче соти. 

Кохання – біль, кохання без утрат, 

І помилки, страждання, віра, доля... 

Кришталь чарівний в тисячі карат 

Знов розіллється росами у полі. 

Він нагадає, може, біль в руках, 

А, може, зшиє знов вуаль надії. 

Він нагадає раптом у сльозах, 

Як я колись губила в зорях мрії...