05.03.2012 20:37

-

673

4 | 5

 © Оля Стасюк

Осінній дощ

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Уранці дощ прокрокував світами, 

Торкнув вустами паралельний світ.  

Тоненькі душі стали небесами, 

Жорстокі душі вилились у лід. 

Дощ крокував сміливо по планеті, 

Рвав дивні струни скрипки павука. 

В долонях ночі зоряну комету 

Згасила сріблом росяна ріка. 

Пробігся дощ – і враз його не стало, 

Лиш відгомін ховала в норах синь. 

В повітрі краплі трохи постояли, 

Подумали – й метнулись в височінь. 

Рожевоперсті айстри на осонні 

Ліниво спали, бризнувши в зірки 

Вишневим рідним духом підвіконня  

На відстані дитячої руки. 

А краплі-душі досі не вмирали, 

Лягли на землю срібним килимком. 

Важкі копита дзвони розбивали, 

Мустанга ноги рвались над струмком. 

Повіяв холод враз – і краплі-роси 

Покрили льодом трав нефритне тло. 

Від нього вчарувалась навіть Осінь –  

Чи то кришталь, чи то дзеркальне скло... 

А краплі грались в сонці голосами, 

І тільки знали різнобарвні сни, 

Що дощ востаннє крокував світами, 

Покинувши це небо до весни....