65
То не березень всміхається в вікно,
Навіть не весна дарує радість нам
Просто свято мамине прийшло
Уродини, м нога літа вам.
Хай не вся родина біля вас
Час такий, усіх зібрати важко
Хтось напише, хтось загляне через скайп
Усміхнувшись, подарує так потрібне слово.
Пом’янімо роки що минули.
В них суцвіття прожитих тривог,
Наче роси – радості хвилини.
Аж до цього місця, вас, тримав Господь.
Молитвами вашими тримається родина.
Все колись зведеться до основ.
Вас тримає непохитна віра,
Вічна, як Господь, любов.
Многа літа, березень піде собі по квітах.
Треба жити, коли сонце кличе, просто, на тепло іти.
Десь, за обрієм, благословенна вічність,
Де на вас чекають ваші молитви.
Благословіть сьогодні зібрану родину.
Зв’яжіть словами найпотаємніші бажання.
До обрію, в незвідану дорогу
Вас попровадить Господа рука.
Маленька жменька спогадів – життя,
Це все, що залишається із нами.
Здається, стільки пройдено, а оглянись, шляху катма.
Та шлях, той, не уявляємо без мами.
Здоров’я нехай не покидає вас.
А щастя, ось воно, коли родина біля мами.
Воно як світло, його не візьмеш про запас.
Поки ви світитесь й воно, тихенько блимає між нами.
Дрогобич., 2012
