12.03.2012 10:52
-
133
    
  4 | 4  
 © Толік Панасюк

Я кидаю сьогодні кості.

Я кидаю сьогодні кості.

Я кидаю сьогодні кості. 

Все чомусь випадає не те, 

Але я зупинитись не в змозі. 

- На що брешете знову мене. 


Я без вас, знаю, що мені буде. 

Просто знаю, давно, про все. 

Кину ще раз, а може мине? 

Знову спутали руни усе. 


Йдіть до біса. Накурено, сиво, 

Скиглить маг, банує за свої кости. 

Він дратує мене дуже сильно, 

Я кипітиму тихо от злости. 


Зірве кришку. Я вікна відкрию, 

Будь-що-буде, мені з цим жити. 

Я об долю давні руни розіб’ю, 

Знаю, доля пробачить мені. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.03.2012 02:50  © ... => Деркач Олександр 

Я теж, але інколи піднімаю бунт, та на довго мене не стає. Дякую.

 15.03.2012 02:50  © ... => Каранда Галина 

Дуже не любить, та так кортить інколи зазирнути за горизонт.

 12.03.2012 19:25  Деркач Олександр 

Я фаталіст, жереб кинуто давно...а вірш цікавий

 12.03.2012 14:05  Сашко Новік 

цікаво, сподобались руни

 12.03.2012 12:37  Тетяна Белімова 

Так, коли закипає, краще відкрити вікна, щоб трохи пара вийшла...

 12.03.2012 10:57  Каранда Галина => © 

цікаво. особливо в поєднанні з картинкою. кості брешуть, не слухайте їх, закиньте. доля пробачить. вона теж не любить, коли кидають кості...