14.03.2012 14:07
-
1268
    
  5 | 5  
 © Таїсія

Сирітська доля

Коли ідеш ти повз нашу школу, 

Дуже прошу тебе: не поспішай. 

Черстве тут слово не звучить ніколи, 

Тут поєднались щирість і душа. 


Тут Деревська з`єднала воєдино 

Маленькі душі. Ніжність їм дала. 

Будь милосердна й ти, моя Людино, 

Зрони в їх серце крапельку тепла. 


Тут діти забуваються про втому, 

І мріють про фантастики політ. 

Та їх серця вертаються додому, 

У те гніздо, що скресло, наче лід. 


І кожну ніч із присмаком полину 

Дитина сон, як пігулку ковта. 

Чужа подушка, ковдра і перина – 

А де ж дитяча доля золота ?.. 


Усе тут є, і навіть подарунки, 

І щира вихователька. Зате 

Нема отут того п`янкого трунку, 

З ростка якого дерево росте... 


Усе, все є: і книги, і гостинці 

На клумбах – квіти ніжно-чарівні. 

Але печаль із серцем наодинці 

Життя плете мелодії сумні. 


А в небі синім – мамина усмішка, 

Неначе знову: щира і жива. 

Хоча б збагнути, видивитись трішки, 

Щоб не жалила горе-кропива. 


У школі шум і голоси малечі, 

Все губиться: і мить, і забуття. 

А в небі – кола істинно лелечі 

Малює вічність: розпачу й життя. 



м. Ромни, 14.03.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2012 14:36  Тетяна Чорновіл => © 

Душевно і трепетно про долю дітей сиріт! І головне, помогти б, та безсила! Вже давно минули революції та війни, а дітей сиріт все більшає (при живих батьках нерідко)

 14.03.2012 14:34  Деркач Олександр => © 

Болюча тема, розкрита з душею і досконало

 14.03.2012 14:12  Микола Щасливий => © 

Пані Таїсія, ваші вірші дуже гарні, я особисто їх читаю завжди з задоволенням і, мабуть, кожен радий на даному порталі бачити такі поезії. Але не будьте в стороні, вступайте в розмову. Це стосується кожного автора, особливо щойно зареєстрованого. У нас дії "неписане" правило: "Якщо хочеш, щоб твої твори читали та оцінювали - прокоментуй та оцінити твір ближнього."