Маруся - цариця

Вибирала голову селищна громада, 

Кандидатів народило аж на три бригади. 

Хвалить кожен сам себе, гримають по столу, 

Як було і як буде від верха й до долу. 

У бригаду записалась й молода Маруся, 

Бо з дитинства в королеву їй хотілось впнуться. 

Із трибуни річ держала, добре говорила, 

Цитувала корифеїв, що ще вчора вчила. 

І збулося, як здалося всім смертям на диво. 

Чемне людство тій Марусі все ж таки вгодило. 

Головиха – голова в селищі цариця, 

Стала мудра, як у казці та руда лисиця. 

Заходилася вершить від верха й до додолу, 

Нічого не вберегла дурість від розколу 

Тупотіла, стукотіла, ще й ніг не жаліла, 

А коли прийшла до тями – голова боліла. 

Наче баба зажурилась край свого корита, 

Хоч каталась на вовках і була не бита. 

Хитра мудрість то лиш міф, що живе у казці, 

Не наробиш добрих справ у лисячій масці.