Маруся
з рубрики / циклу «Про долю»
Йде Маруся по селі,
Мов поважна пані,
Знають люди геть усі,
Є для цього дані.
Були в неї вже свати,
Горда, мов цариця,
Скоро заміж буде йти,
Буде молодиця.
Нехай заздрять всі дівчата,
Є на те причина,
В нареченого є хата,
І крута машина.
Буде їздити, як пані,
А, як зморить втома,
Їстиме у ресторані,
Відпочине вдома.
Ішла собі міркувала,
На майбутнє плани,
Зачепилася і впала,
Лежить і не встане.
Вмить забула те, що пані,
Лайка село вкрила,
Правда це не на дивані,
Скрізь ходить скотина.
Ставай, Манько, уже годі,
Товкти ту багнюку,
Будеш дякувати долі,
Що пройшла науку.
м. Славута,
