Вірш до дня закоханих

Люблю тебе, кохаю... Юрбу моїх думок ти вщент заполонив, Без щирості сердець нас не візьмуть до раю. Лечу мов птах, якого ти звільнив Юрливим поглядом безодні небокраю.

Спинися мить! Кінчатися не треба! Хай з Валентином я відчую небо!

Літературне інтернет-видання «Проба Пера» пропонує учасникам проекту та всім бажаючим поетичний експрес-конкурс (короткочасний) присвячений Дню...

Вагаєшся? Розтане мить!                         Неначе сон! І не кажи, що стрілив в бік                         Цей Купідон!

Я для тебе -  не більше ніж звичка – Захопила, розбавила будні, Закохала, чи звабила личком, Може, й сонцем була... невеличким.

Нова версія легенди  існування садів Семіраміди, яка ще раз утверджує думку про незгасимість кохання

Краплею з неба впаду до землі,Ніжним сяйвом блисну у даль.Своє серце віддала я тобі,Твоє ж серця для мого кришталь.

Хоча і сумний, але досить ніжний вірш, досить короткий, адже не обовзково писати, на пару сторінок, мені здається достатньо короткого віршика, щоб зрозумти сенс...

Тому що любити - означає відмовитись від сили...Мілан Кундера - Нестерпна легкість буття

Він – стрункий і сильний (латинське L))) А вона розкрилась для нього (неначе О))) Валентине, милий! Пишу e-mail І ці букви вставлю в листа мого :)